2020 - 2021 навчальний рік

25 запитань, відповіді на які повинен знати майбутній першокласник

Готовність дитини до школи перевіряється різними методами – тестування, аналіз малюнків, вміння копіювати написані слова, шукати зайве на картинках тощо. Але для батьків, які вагаються, у якому віці відправляти дитину до школи, гарними показниками повинні бути словниковий запас дитини, її вміння чітко висловлюватися.

Перевяряємо готовність до школи: що повинні чітко знати дошкільнята?

1. Знати своє прізвище, ім’я, по-батькові.

2. Чітко називати свій вік і дату народження.

3. Знати країну, у якій живе, називати свою національність.

4. Чітко озвучувати домашню адресу, місто проживання.

5. Знати ПІБ своїх батьків.

6. Називати професії тата й мами.

7. Знати імена своїх дідусів і бабусь.

8. Вміти визначати частини доби (ранок, обід, вечір, ніч).

9. Називати всі пори року та місяці (знати їхню послідовність), дні тижня.

10. Вміти розповісти про погодні явища.

11. Знати основні кольори.

12. Перелічувати якомога більше домашніх тварин і знати, як називають їхніх дитинчат.

13. Уміти об’єднувати предмети в тематичні групи: транспорт, овочі, фрукти, ягоди, професії, птахи, одяг, взуття тощо.

14. Уміти розповідати вірші, знати народні казки.

15. Розрізняти та правильно називати прості геометричні фігури.

16. Орієнтуватися у просторі та на аркуші паперу: уміти наносити прості графічні позначки вправо, вліво, вгору, вниз.

17. Уміти самостійно створювати розповідь по картинці, яку демонструють.

18. Дитина повинна вміти переказувати почутий текст. Важлива і деталізація почутого, і вміння послідовно переказати оповідь.

19. Розглянути картинку із різними предметами, після чого запам’ятати та назвати 6-8 побачених зображень.

20. Розрізняти “праворуч” та “ліворуч”.

21. Уміти переписувати зі зразка друковані літери.

22. Знати цифри та рахувати в межах 10.

23. Вміти у зворотному порядку рахувати від 5 до 1.

24. Розуміти такі поняття, як «більше», «менше», «рівне».

25. Гарно володіти ножицями, олівцем: проводити прямі лінії, малювати фігури, акуратно заштриховувати чи зафарбовувати.

Шановні Батьки! Пропонуємо Вам перейти за силкою та пройти тест Чи готова Ваша дитина до школи?

https://osvitoria.media/experience/test-dlya-batkiv-chy-gotova-vasha-dytyna-do-shkoly/

Консультація для батьків: «Батьки‚ чи готові Ви іти до школи?»

Саме Ви маєте забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми‚ тим краще‚ але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

Щодо питання підготовки дітей до навчання можна виділити один з його аспектів: «Як можуть батьки допомогти дитині в підготовці до школи?»

Виділимокілька конкретних порад‚ які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж таки допоможуть дорослим:

Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови‚наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.

Ваша дитина обов’язково буде говорити так‚ як Ви.

Дитина успішніше засвоює мову в той момент‚ коли дорослі слухають її‚ спілкуються з нею‚ розмовляють.

Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період‚ суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Приділяйте дитині якомога більше часу.

Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою‚ безпеки та любові.

У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її‚ але не підштовхуйте.

Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити‚ слухати, торкати руками‚ куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки‚ аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати‚ малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі‚ зображення тощо.

Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

Гра — це провідна її діяльність, це її робота. Л.С.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20, але їй вкрай необхідно розуміти і знати‚ з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги‚ мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор‚ головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково (всі члени родини).

Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини‚

Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

Ø Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

Ø Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

Ø Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

Ø Не лайте, а тим більше — не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

Ø Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

Ø Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення — запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) — нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

Ø Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

Ø Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого — основа для взаєморозуміння.

Ø Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

Ø Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

Повага до дитини зараз — фундамент шанобливого ставлення до Вас тепер і в майбутньому.

Труднощі у навчанні першокласника, що робити?

Допомога: якщо дитина не встигає з навчанням, їй необхідно допомагати. Причому це не повинна бути моральна допомога або організація умов для навчання і режиму дня. Ні! Дитині треба допомагати засвоювати матеріал, який вона не може здолати в школі. Перечитайте з дитиною заданий текст у підручнику, поясніть простими словами – буквально на жолудях і сірниках – вирішення задачі. Можливо, на уроці дитина відволіклася, а може просто не встигає запам’ятати той обсяг інформації, який дає дітям за урок вчитель. Знову ж, дітям часто складно організувати себе і змусити виконувати всі завдання. У будь-якому випадку це не повинно бути причиною того, що у дитини з’явиться пробіл у знаннях. Давайте допомагати дітям вчитися.

Багатьом батькам не подобається ця порада, адже для цього доведеться витратити багато свого часу, сил і навіть нервів. Головне не забувати, що допомога не повинна перетворюватися на надмірну опіку. Якщо ви будете вирішувати задачки замість дитини, збирати їй ранець до школи, то вже напевне не привчите її до відповідальності та організованості. Важливо завжди пам’ятати найголовніше: в школі дають знання, а не оцінки. І якщо будуть знання, то хорошими оцінками дитина Вас теж буде тішити.

Оцінки – не головне: пам’ятайте це. Не можна зациклюватися на оцінках. У першому класі їх ще не ставлять, але це тільки в першому класі. У кожному разі в школі існує система заохочень. Але те, що вона є, не означає, що її треба ставити на чільне місце. Наша мета – отримання знань і умінь. Скільки б п’ятірок не отримала дитина за списану у сусіда вправу або за розв’язане Вами за неї завдання, ці оцінки не мають жодної цінності. Уявіть, що до Вас несподівано прийшов чоловік і вручив кубок за перше місце в змаганнях з бігу на 100 метрів. Хоча Ви насправді останній раз бігали, мабуть, ще у школі. Чи буде цей незаслужений кубок мати для Вас цінність? Ось саме це треба пояснити дитині. Постарайтеся (краще навіть у легкій, а не повчальної формі) пояснити це дитині.

І найголовніше – не сваріть дитину за оцінки. Пам’ятайте: знання – наша мета. Знання, а не просто цифри в щоденнику. Тому, якщо вже дійшло до обговорення успішності, то говоріть про відсутність знань, але аж ніяк не про оцінки. Боремося з причиною: боротися треба з відсутністю знань, а не з поганими оцінками. Придивіться, чому Ваша дитина не встигає в школі? Що цьому виною? Це може бути і невеликий обсяг довгострокової пам’яті, і слабка концентрація уваги і навіть погано розвинена дрібна моторика. Все це поправно. Не соромтеся порадитися з викладачем, зі шкільним психологом. У них є досвід в цьому питанні, і вони підкажуть Вам комплекс заходів або вправ, які допоможуть виправити ситуацію. Головне – терпіння і наполегливість у виконанні поставленого перед собою завдання.

Не пропускаємо уроки: це дуже важливо. З самого початку навчання дитина повинна розуміти, що систематичні заняття допомагають їй не накопичувати прогалини в знаннях і вчитися рівномірно і спокійно. Якщо ж дитина звикне пропускати заняття, то їй все складніше і складніше буде згодом: більшість предметів шкільної програми побудовані так, що всі нові знання грунтуються на базі отриманого раніше матеріалу.

Спілкуйтеся з учителями: не лінуйтеся підтримувати спілкування з викладачами. Ви повинні мати уявлення, як відбувається навчальний процес. І навіть якщо Вам не подобається, ви не повинні вступати у відкритий конфлікт з учителем. Адже негативне ставлення викладача до Вас потім позначиться на Вашій дитині. У будь-якому випадку, дитина в школі проводить всього чотири години в день, і якщо щось не так, то це завжди можна виправити, наздогнати або вивчити вдома своїми силами. А Ви повинні дитині у цьому допомогти. Якщо ж учитель Вам подобається – то тим більше не лінуйтеся показати своє позитивне ставлення. Адже викладач – це теж людина, і чим більше позитивних емоцій буде у вчительки асоціюватися з Вашою дитиною, тим кращим буде її ставлення до Вашої дитини. І я не маю на увазі подарунки чи підношення – звичайний людський позитив! Не дарма кажуть: “Добре слово і кішці приємне”.

Будьте на боці своєї дитини: завжди! Це дуже важливо, навіть, либонь, найважливіше. Сама по собі школа – це вже нелегке випробування. Тому дитина шукає підтримки у своїх батьків в першу чергу. І дитина хоче, щоб її любили такою, яка вона є, а не тому що у неї добра успішність. Не звинувачуйте її. Підтримуйте! Навіть якщо Вам здається, що її властиві і лінощі, і неуважність – не забувайте, що в цьому є і Ваша заслуга. Адже це Ви її виховували.

Тому постарайтеся не оцінювати дитину вдома – їй вистачає цього і в школі. А ось що їм дійсно необхідно – це Ваша підтримка і допомога. І тверда впевненість у тому, що їх завжди люблять!

“Втома” першокласника – чим пояснити і що робити

Уявіть будь-яку, цілком дорослу та самостійну людину (начальника чи підлеглого, не суть важливо), яка перед довгоочікуваним відпусткою ледве-ледве піднімається на третій поверх свого офісу. У думках – аж ніяк не графіки і не плани на майбутній квартал, а … море з його синім небом і теплими хвилями, м’яким пісочком і красивими засмаглими дівчатами. І, якщо вам, цілком зрілій людині, неабияк набридли тяготи повсякденної рутини, то, що казати про маленьку людину, яка лише кілька місяців тому вперше переступила поріг школи”!
Не лише до кінця навчального року, а й взагалі, на перших порах навчання ваш син чи донька можуть на уроках нудьгувати, пропускаючи повз вуха багато слів педагога, а то й зовсім ігнорувати вимоги, які до нього, першокласника, пред’являють. У чому причина” Спробуємо розібратися.

Це може бути, по-перше, нецікаве викладення предмета, і тут багато в чому – провина вчителя, який геть відкидає творчий підхід, імпровізацію і жарт, здатних зняти напругу і розрядити обстановку в класі. Монотонний, менторський тон, окрики і причіпки відбивають охоту до навчання навіть у найдопитливішого першокласника. Але не варто, звичайно, огульно звинувачувати вчителів – серед них чимало грамотних майстрів цієї нелегкої справи …
Слід взяти до уваги й індивідуальні особливості психіки: одні діти засвоюють матеріал поступово, невеликими порціями, інші ж здатні схоплювати його “на льоту”, але мають слабку пам’ять і швидко все забувають, треті … Словом, дитина, яка нерухомо сидить і слухає з відкритим ротом, все запам’ятовує і видає стовідсоткові знання, – велика рідкість. Не всі в змозі і швидко зорієнтуватися у вимогах педагога, проявляти активність у відповідях. Ось і виходить, що менш впевнений у собі першокласник поступово ще більше замикається в собі і перестає вірити у власні сили. Результат не важко передбачити: втрата інтересу до навчання, втома, яка посилюється до кінця року.
І це ще не всі причини! Самостійно розібратися, чому ваш син або донька з такою неохотою йдуть до школи, часом буває досить важко. Допоможе шкільний психолог, який і окреслить коло можливих проблем, і підкаже, як їх вирішити. Але все ж таки є кілька загальних порад на такий випадок.
Слідкуйте за сном вашого першокласника – він повинен лягати не пізніше 21 години. І ніяких жахів або ігор в “стрілялки”, та ще з монстрами пізно увечері! Спати він повинен не менше 11 годин на добу. Напевно, ви й по собі знаєте, як важко вставати, приводити себе в порядок і працювати в “невиспаному” стані. Що ж тоді говорити про малюка!
Навряд чи ми відкриємо Америку, кажучи і про необхідність прогулянок і рухливих ігор на повітрі. Адже деякі батьки піклуються лише про духовне (іноземні мови, музика і т.д.) виховання. І який сенс в цьому, якщо ваш малий буде розумним і інтелектуально не за віком розвиненим, але кволим і хворобливим” Не варто сподіватися лише на уроки фізкультури – ви повинні розуміти, що півтора-двох годин на тиждень катастрофічно мало, тому ваш обов’язок – сприяти поповненню цієї пустоти. Як” Не заохочуйте довготривале сидіння перед телевізором або комп’ютером, не змушуйте, мало не силою, по декілька годин підряд грати на скрипці або зазубрювати англійські слова. Долучіть дитину до спільних походів, ранкових пробіжок або відвідування басейну.
Не забудьте, що 90% інформації про навколишній світ ми отримуємо за допомогою зору. Іноді млявість, небажання вчитися викликані поганим освітленням в класі чи вдома в тому місці, де розташований письмовий стіл. І, хоча всіх малюків перед школою перевіряє окуліст, все ж таки не покладайтеся на позитивний результат обстеження і подбайте про хороше освітлення. Світло повинне падати зліва, а дитина не повинна нахилятися занадто низько над столом або, навпаки, сидіти, як штир, не згинаючи спини. На думку окулістів, відстань між очима і зошитом або книгою має становити 30-35 см.
Ну, і, мабуть, останнє. Якщо ви “хочете” надірвати психіку дитини, а заодно і собі добряче попсувати нерви, як можна частіше кричіть на свого першокласника. Змушуйте його, а краще за все, за допомогою ременя, сідати за уроки, сидіти вдома за книжкою, карайте позбавленням прогулянок, і побільше лайте, лайте … “Думайте сами, решайте саме” – і, врешті-решт, може бути, зрозумієте всю згубність такого стилю взаємин … Зате прихильність, разом з доброю порадою та турботою, здатні перетворити вашого першокласника із затурканої і втомленої істоти в жваву й активну, якою і належить бути дитині в цьому віці.

Вчимо дитину писати

Поради вчителя батькам

- Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).

- Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столi та його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.

- У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.

• Пiд час роботи над написанням лiтер звернiть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможiть їй видiляти найпростiшi графiчнi одиницi, проведiть ритмiчне прописування цих елементiв спочатку в повiтрi, а потiм за допомогою ручки.

• Орiєнтуйте маленьких школярiв на правильне з’єднання букв у складах, на дотримання нахилу пiд час написання букв i слiв.

• Навчайте дiтей писати чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двiчi. Таке письмо сприятиме вихованню охайностi, працьовитостi, сумлiнностi та старанностi у виконаннi будь-якої роботи.

• Виконуючи з дитиною роботу з написання слiв, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхiднiсть дотримуватися правил орфографiї.

• Пам’ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.

• Через кожнi 7 – 10 хвилин роботи з прописами необхiдно проводити фiзкультхвилинки тривалiстю 1,5 – 2 хвилини, а також спецiальнi пiдготовчi вправи для розвитку пальцiв, кистi, передплiччя руки.

• Формування графiчних навичок — процес складний i тривалий. Дитина, зображуючи найпростiшi елементи тiєї чи iншої букви, докладаї максимум зусиль, емоцiйно переживає свої невдачi. Тому необхiдно враховувати настрiй дитини, вчасно приходити їй на допомогу.

• Не забувайте похвалити дитину, заохотити її стараннiсть.

• Ваша постiйна увага, пiдтримка та активна допомога в оволодiннi навичками письма нададуть дитинi впевненостi у своїх силах i можливостях.

Джерело:http://teacher.at.ua/

Перші дні дитини у школі

Отже, на календарі 31 серпня, шкільна форма і біла парадна сорочка-блуза відпрасовані, квіти куплені, портфель зібраний. Що ще можна зробити для того, щоб допомогти майбутньому першокласникові?

Перший місяць у школі психологи називають періодом гострої адаптації. У цей час дитина намагається зрозуміти, що таке школа, і визначити, де її місце в шкільному житті. Упродовж наступних двох—трьох місяців починають формуватися перші шкільні звички, уявлення про себе як про успішного або неуспішного учня. Досвідчені мами радять батькам майбутніх першокласників і першокласниць, якщо є така можливість, узяти відпустку у вересні. Коли дитина знає, що мама вдома, «під боком», це допоможе їй швидше і легше адаптуватися до шкільного життя. Але навіть якщо ви ходитимете на роботу, ви все ж можете зробити дуже багато.

БЕЗПЕКА І КОМФОРТ

Перевірте ще раз, що ваша дитина без зайвих зусиль може впоратися зі своїм одягом і взуттям, дістане підручники й зошити з портфеля та укладе їх назад, що вона знає, в якому класі навчається, як звати вчительку, знає, за яким номером телефону можна розшукати вас, знає, що вам і вчительці можна розповісти про все, що її турбує або лякає. Усі ці дрібниці допоможуть їй почуватися впевненіше в перші шкільні дні та краще адаптуватися в школі.

Не полінуйтеся завітати до медичного кабінету, подивіться картку дитини і переконайтеся, що там є вся необхідна інформація, зокрема (якщо це необхідно) про наявність алергії та про те, що вашій дитині не можна проводити щеплення і проби Манту без вашої особистої згоди. Дитина в цьому випадку також повинна знати, що не можна дозволяти робити собі уколи, потрібно вимагати, щоб зателефонували мамі.

Приблизно за тиждень тактовно поцікавтеся у дитини, чи здатна вона впоратися в їдальні, чи зручно їй ходити в туалет. Першокласник, син моєї знайомій, мужньо терпів упродовж 4 годин, а потім, коли за ним приходила мама прожогом біг під найближчий кущик. Виявилось, що на поверсі один туалет для хлопчиків і дівчаток, і останні постійно дратували хлопчиків, без попередження заглядали у двері тощо. Син моєї знайомої був вихований «за традиційними правилами» і просто не міг спорожняти сечовий міхур у такій нервовій обстановці. У результаті вчителька стала відпускати охочих поодинці за 5 хвилин до початку перерви.

Варто також заздалегідь перевірити меблі в класі — ламані краї та цвяхи зустрічаються дуже часто, вони можуть пошкодити одяг і подряпати дитину. Якщо відсутня можливість змінити парти, можна хоч би підновляти їх, обклеївши самоклеївальним матеріалом. Зверніть також увагу на висоту парти, за якою сидить ваша дитина, адже вона проводитиме за партою не менш ніж 4 годин на день і це може суттєво позначитися на її поставі.

Нагадую, що відповідно до санітарних норм для дитини, яка на зріст від 120 до 129 см, стіл повинен бути заввишки 59 см, якщо зріст від 130 до 139 см — 62 см, якщо зріст від 140 до 149 см — 68 см, а різниця між висотою столу і стільця має становити від 21 до 27 см.

У деяких класах вчителі замовляють 12-літрові каністри з питною водою, що мають спеціальний кран, і в учнів під час перерви завжди є можливість напитися. Це дуже добре, тому що в спекотні дні діти буквально «дуріють» від спраги і не можуть нормально навчатися. Якщо такої можливості немає, запитайте в дитини, чи не потрібно їй давати із собою пляшку мінеральної води.

Перевірте також, щоб у класі був рулон туалетного паперу і паперові рушники, а також примітивна аптечка: перекис водню, стерильні серветки, пластир

КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ

Чи давати дитині із собою гроші? Це питання доцільно порушувати завчасно на батьківських зборах: якщо більшість батьків вашого класу збираються давати своїм дітям гроші, вашій дитині вони теж стануть у нагоді.

Мені найбільше подобається така система: дитині у понеділок дається невелика сума на кишенькові витрати на весь тиждень. Якщо дитина витрачає цю суму того ж дня, більше вона цього тижня грошей не одержує.

Це привчає її свідомо ставитися до своїх фінансів, стежити за тим, за якою ціною вона купує солодощі в шкільному буфеті, рахувати здачу, погоджувати бажання й можливості.

Але ви також можете давати дитині щодня певну суму, якщо вам так зручніше.

Якщо ж ви всі разом домовитеся не давати грошей, отже, в їдальні буде більше порядку, а в кишенях вашої дитини менше цукерок сумнівного походження. Проте навіть у цьому випадку подумайте про те, щоб познайомити дитину з грошима, інакше вона може потрапити в халепу.

Так одна моя знайома дала дочці-першокласниці гроші для того, щоб та віддала їх учителеві за сніданки на весь тиждень. Замість цього дівчинка помінялася з подругою — віддала всю суму за дві цукерки. Пізніше з’ясувалося, що обидві дівчинки й гадки не мали, якою є цінність грошей, — мами вважали, що дітям ще зарано замислюватися про такі речі.

У цієї історії є ще одна мораль: якщо вам необхідно давати гроші на сніданки та обіди або на потреби класу, краще за все віддавати їх учителеві або представникові батьківського комітету з рук у руки, а не передавати з дитиною — так буде значно менше труднощів і непорозумінь.

Уроки

У перші дні малюків прагнуть не перевантажувати уроками і домашні завдання мають ігровий характер: щось розфарбувати, домальовувати, придумати розповідь тощо. Проте у батьків є чудова можливість виробити ритуал, який дуже допоможе дітям упродовж подальших декількох років, а можливо, і всього життя. На відміну від порядку в домі, який потрібно постійно підтримувати, порядок у голові можна навести раз і назавжди. І найкраще це зробити в дитинстві, точніше, в перші шкільні роки.

Старший дошкільний вік — особливий. У дітей завершується «ігровий період» і починається «період пізнання». Тобто діти ще багато та захоплено грають, активно розвиваючи творчі здібності, але при цьому помалу вчаться працювати, не просто запам’ятовуючи нове, але й активно здобуваючи та систематизуючи знання. Тому навички і вміння, що здобуваються в цьому віці, і надалі вірно служать своєму володареві.

Мені дуже сподобалися слова однієї мами. Відповідаючи на запитання, що б вона зробила по-іншому, якби знову віддавала дитину до першого класу, вона сказала: «Я б виявила більш серйозне і відповідальне ставлення щодо виконання домашнього завдання в перші шкільні місяці. Спочатку вони були легкі — і ми робили їх увечері, після великої осінньої прогулянки, ніби мимохіть, потім, у жовтні, я виїхала на 2 місяці у відрядження, і бабуся теж не змогла організувати дисципліноване виконання завдань. Напевно, тому моя дочка й досі дуже легковажно ставиться до навчання і часто отримує погані оцінки через неакуратність та неуважність».

Інша мама на тому ж форумі нарікала на недисциплінованість сина-третьокласника: «Ох, щодо серйозності та систематичності у виконанні домашніх завдань — то це взагалі мій головний біль, поки ми робимо все та із задоволенням, але тоді, коли цього ліва нога забажає, а в якій позі — взагалі не беруся описати: то лежачи на підлозі, то в кухні на підвіконні, хоча робоче місце вже рік як існує, але воно постійно захаращене всяким мотлохом»

Що можна порадити цій мамі? Чим вилікувати такий головний біль?

1. Розібрати мотлох на робочому місці, привести його до робочого стану. Можна повісити на стіну картинку на вибір дитини, щоб це місце стало для нього привабливішим і затишнішим. Докладніше про організацію робочого місця ми говорили в попередньому розділі.

2. Чітко встановити з дитиною час виконання домашнього завдання. Найзручніше «прив’язатися» до приходу із школи. Наприклад: «Ми сідаємо за уроки за годину після того, як приходимо зі школи». Якщо дитина попросить дозволу погратися півтори або дві години — дайте їй цей час, але намагайтеся, щоб вона не сідала за уроки надто пізно. Педагоги та лікарі рекомендують молодшим школярам робити уроки ввечері від 16 до 17.30 або (якщо дитина навчається в другу зміну) вранці від 9.00 до 11.30. Якщо призначений час настав, а дитині необхідно 10 хвилин для того, щоб закінчити гру, дайте їй ці 10 хвилин, але тільки 10 і лише одноразово.

3. На всі уроки відводиться не більш ніж година. На один предмет відводиться в середньому 15—20 хвилин, між окремими заняттями варто влаштовувати перерви на 5—10 хвилин. У цей час можна з’їсти щось смачне, випити чаю або молока або трохи порухатися, потягнутися, полежати на килимку — словом, зняти напруження. Якщо ви «не поміщаєтеся» у відведені медиками 60 хвилин, поговоріть з учителем — можливо, ви щось робите не так або дитина одержує дуже багато завдань. За годину її працездатність різко знижується, і користі від такого навчання зазвичай не багато. Найкраще розв’язати одну-дві задачі з цікавістю та із задоволенням, ретельно обдумуючи кожну, аніж розв’язувати десять над силу, щохвилини поглядаючи на годинник.

4. Попервах батькам варто допомагати маленькому учневі. Але допомагати — не означає робити уроки за нього. Подивіться завдання разом, запитайте дитину, як вона збирається його виконувати. Порадьте, якщо вона потребує поради, роз’ясніть те, що їй незрозуміло. А зараз відправте дитину в «самостійне плавання» — хай вона виконає завдання самостійно. Потім знову подивитеся завдання разом, запитайте дитину, чи задоволена вона, попросіть пошукати помилки, якщо вони є, допоможіть їх виправити та обов’язково відзначте, що в цілому завдання виконано добре, але на деякі дрібниці слід звернути увагу наступного разу. Якщо дитина захопилася і за власною ініціативою почала придумувати подібні завдання для своїх іграшок або для вас, отже, вам можна надати звання «Заслужена мама першокласника».

Організація занять у школі

Відповідними документами для першокласників передбачено дуже щадний режим навчання. На жаль, далеко не у всіх школах його дотримують. Якщо ваша дитина важко адаптується до шкільного життя, можливо, це зумовлено тим, що їй ставлять завищені вимоги. Наприклад, якщо дитині доводиться після школи відвідувати додаткові заняття або гуртки, навантаження може виявитися надто великим. Або якщо дитина опинилася серед небагатьох дітей, які не вміють читати у той час, коли більшість учнів класу вміє читати, від учителя вимагатимуться тактовність, терпимість, ввічливе ставлення до дитини. Обговоріть це з учителем або зі шкільним психологом. Не забувайте, що вчителі — теж люди. Дуже небагато хто з них можуть свідомо бажати зла своїм учням. Проте вчитель може чогось не помітити, не врахувати, неправильно зрозуміти. Якщо попросити у нього поради і допомоги, він, швидше за все намагатиметься піти назустріч вам і дитині.

Якщо ж, наприклад, підвищені вимоги щодо учнів є «політикою» школи (5 уроків щодня, велика кількість домашніх завдань, оцінки з перших днів навчання), а ваша дитина, вочевидь, не в змозі впоратися і почувається дискомфортно за таких умов, можливо, варто змінити школу. Не тому, що ваша дитина «слабка» або «нездібна», атому, що педагогічний колектив школи в ім’я своїх завищених амбіцій порушує рекомендації власного міністерства.

Що було в школі?

Зазвичай, вам хочеться дізнатися якнайшвидше тау всіх подробицях, що з вашою дитиною відбувалося в школі. Та все ж таки не поспішайте починати інквізиційний допит. У період гострої адаптації школяр ще не повною мірою не розуміє, що з ним відбувається, що важливо, а що не важливо. Мій син у перші дні на запитання: «Що було в школі?» відповідав: «Урок — перерва, урок — сніданок, урок — перерва, урок — обід». Далі йшов докладний опис меню сніданку і обіду. (Він не ходив до дитячого садка, тому харчування в громадській їдальні так уразило його уяву.) Не поспішайте наводити в голові дитини порядок «залізною рукою», не кажіть їй, що в школі необхідно думати про знання, а не про їдальню, — дайте дитині час, і вона сама розставить пріоритети. Можливо, у вихідні дитина захоче пограти в школу. Обов’язково пограйте з нею — ви чимало дізнаєтеся про те, що відбувається на уроках та на перерві.

Дещо в розповідях вашої дитини може викликати у вас зане-покоєння. Проте не панікуйте і не приймайте скороспішних рішень. Намагайтеся з’ясувати, що відбулося насправді. Якщо дитина говорить: «Мене вдарив хлопчик», може йтися про те, що хлопчик випадково штовхнув її, пробігаючи по коридору. Якщо ж дитина розповідає: «Я позичив старшокласникові гроші», може йтися про здирство. У першому випадку робити взагалі нічого не потрібно, в другому варто негайно поговорити з учителем — такі випадки необхідно припиняти якомога раніше.

Головний критерій для вас — бажання дитини ходити до школи. Якщо вона, незважаючи на свої страшні історії («У класі всі б’ються!», «Учитель такий суворий!»), ходить туди із задоволенням, отже, вона самотужки може впоратися з ситуацією. Якщо ж дитина плаче і шукає привід для того, щоб залишитися удома, — варто розібратися в тому, що відбувається

Оцінки

Першокласникам зазвичай не ставлять оцінок. Проте більшість учителів без оцінок почувається «незатишно», і вони придумують свої способи — починають малювати в зошитах учнів прапорці, зірочки і хмаринки, видають за правильні відповіді картки із зображеннями звіряток тощо. Діти дуже швидко розгадують цю хитрість і починають називати зірочки п’ятірками, прапорці четвірками, а хмаринки — трійками.

Тому дуже важливо в перші ж дні сформувати і в себе, і в дитини правильне ставлення до шкільних оцінок.

Починати варто із себе, тому що багато батьків, не усвідомлюючи цього, сприймають оцінку, що дитина одержала в школі, як оцінку їхньої батьківської успішності. Таким чином дитина відчуває потрійне навантаження: вона повинна догодити вчителеві, підтримати власну самооцінку і заразом подбати про самооцінку батьків. Це — найкоротший шлях до неврозу.

Як правило, коли наша дитина йде до школи, ми самі згадуємо свої шкільні роки. Якщо у той час батьки не зуміли нас підтримати і правильно зорієнтувати, ми можемо «по ланцюжку» калічити життя власної дитини. Я нітрохи не перебільшую, коли кажу про скалічене життя. Мені неодноразово доводилося зустрічати чоловіків і жінок, які і в тридцять років поводилися так, нібито відповідають на уроці перед суворим і несправедливим учителем, а батьки вдома з нетерпінням чекають можливості переглянути їхній щоденник.

Якщо дитину виховують як «відмінника» або «відмінницю», якщо її хвалять тільки за успіхи та ставляться до кожної її помилки як до серйозної провини, вона зростає зі страшним переконанням: «Якщо я не робитиму все краще за всіх, мене перестануть любити». Інколи батьки тиснуть на дитину з любов’ю: «Ти моя чудова, розумна, така талановита дівчинка! Я тебе так обожнюю, ти — моє світло в житті!» І все ж в глибині душі дитина відчуває страх — а що, як вона виявиться зовсім не такою чудовою і талановитою? Чи витримає це материнське серце? Страх такий сильний, що «з переляку» така людина може багато чого досягнути в житті. Погано одне — вона постійно відчуватиме напруження, боятиметься, що кожна наступна секунда, кожне наступне рішення може виявитися фатальним. Адже варто при¬пуститися помилки — і вона вже не ідеальна, а отже, втратила право на любов. Жити поряд із такою людиною незатишно. А її діти, у свою чергу, відчувають, що їх люблять, тільки поки вони працюють на батьківську самооцінку: добре навчаються, не б’ються, не брудняться. Головні болі, болі в шлунку і кишечнику, безсоння, синдром хронічної втоми у дорослих, порушення сну та апетиту, погана успішність, підвищена агресивність або, навпаки, нав’язливі страхи, заїкання, тики, нетримання сечі у дітей — все це симптоми такого сімейного неблагополуччя.

Захищаючись від батьківського тиску, діти деколи перетворюють себе на «двієчників»: погано навчаються, зв’язуються з поганою компанією, вживають алкоголь, наркотики. їм хочеться, щоб дуже вимогливий батько швидше розчарувався у них і махнув на них рукою, тоді вони зможуть жити своїм життям. Але у будь-якому випадку вони живуть не своїм життям, і часто до скону продовжують німу суперечку зі своїми занадто вимогливими батьками

Отже, що потрібно пам’ятати про шкільні оцінки.

1. Що в першому класі їх взагалі не повинно бути.

2. Що оцінюється завдання, а не дитина. Не говоріть дитині: «Ти — відмінник» або «Ти — двієчник». Говоріть: «Це завдання ти виконав на відмінно» або «Це завдання заслуговує тільки на задовільної оцінки».

2. Що дитина для того й ходить до школи, щоб припускатися помилок, а потім їх виправляти. Якби вона від самого початку не припускалася помилок, отже, їй немає чого навчатися.Тому ставтеся до помилок як до друзів — вони свідчать про те, чого ви ще не знаєте, над чим потрібно попрацювати. Хваліть дитину за знайдені та виправлені помилки. Хваліть її, якщо вона більше не повторює помилок, а якщо повторює, м’яко нагадайте їй: «Подивися на це слово в твоєму зошиті. Воно тобі нічого не підказує? Мені здається, воно хоче виглядати інакше».

4. Що безглуздо «мірятися» оцінками з іншими дітьми і батьками. Не виховуйте з дитини «відмінника за будь-яку ціну», бережіть її та свої нерви. Для себе я сформулювала таке правило: «Не обов’язково робити краще за всіх, достатньо просто зробити добре». Можливо, ви теж захочете узяти його на озброєння.

5. Що у вас попереду ще дуже багато часу. Я знаю чимало гідних людей, які в початковій школі навчалися не успішно, а потім закінчували інститути з червоним дипломом і блискуче захищали дисертації. Вірте в свою дитину, не засуджуйте її до «неуспішності» після першої ж незадовільної оцінки (і навіть після десятої).

6. Що велика кількість незадовільних оцінок свідчить про те, що в навчанні вашої дитини існує якась проблема і їй необхідно приділити увагу.

7. Що ми навчаємося не задля школи, а задля життя, і найміцніші та корисні знання ті, що здобуті самостійно, не заради оцінки, а заради задоволення власного інтересу.

ПОРАДИ:

• Загальні поради батькам першокласників
• 10 речей, які повинні зробити батьки першокласника
• Пам’ятка батькам першокласника
• Щодо підтримки дитини в період адаптації до школи
• 7 правил по збору портфеля
• Щодо зняття психологічного напруження у дітей
• Вчимо дитину писати(поради класовода батькам)
• Ігри на розвиток пам'яті
• Як робити уроки з першокласником?
• Як уникнути помилок, працюючи з дитиною над виконанням домашніх завдань?

БАТЬКАМ ПРО

НОВУ УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті.

НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

Шановні батьки!

Міністерство освіти та науки України видало посібник

З цього посібника ви дізнаєтесь про:

– Що таке НУШ?– Як навчатимуть дітей в НУШ?– Яких компетентностей набуватимуть учні НУШ– Як оцінюватимуть школярів?– _Що таке інтегровані уроки?– Інклюзивне навчання– Нове освітнє середовище– Який це новий учитель– Що таке педагогіка партнерства?

Завантажити посібник можна за посиланнямhttps://mon.gov.ua/storage/app/media/nova-ukrainska-shkola/BROSHURE-NEW-SCHOOL_PRESS_WITH-LOGOS.pdf

ЯК НАВЧИТИ МАЛЮКА ЦИФР

Крок перший.ПОЧНІТЬ ІЗ ЛІЧБИ

Оскільки цифри для дитини дещо абстрактне, то щоб їх запам’ятати, почніть із навчання малюка лічби. Хоча б до трьох чи п’яти.

Крок другий.ПОЯСНЕННЯ

Важливо, щоб дитина не просто заучувала і запам’ятовувала цифри, а й розуміла, що вони значать. Поясніть малюку, навіщо потрібно вміти рахувати у повсякденному житті, і підтримуйте це пояснення на прикладі. Коли йдете в магазин, розказуйте дитині, що треба вміти рахувати гроші, щоб придбати щось. Рахуйте разом, скільки речей вам потрібно придбати. «Нам треба морква, цибулька та капуста. Скільки продуктів нам потрібно купити?» Коли одягаєте малюка, запитуйте або пояснюйте, скільки шкарпеток йому потрібно надіти, коли накриваєте на стіл, скільки тарілочок поставити тощо. Покажіть, що лічба приносить користь, наприклад, порахувавши, ви знаєте, що вашій сім´ї потрібно тир банани – татові, мамі, дитині. Через такі наочні приклади малюк усвідомить, наскільки важливим є уміння рахувати. До речі, вдома ви можете гратися у той самий магазин, використовуючи замість грошей горішки, ґудзики або ж просто малювати казкові гроші.

Крок третій.РАХУЙТЕ СКРІЗЬ

«Беріть» лічбу із собою скрізь. Зовсім необов’язково вчитися лише за книжками і журналами. Рахуйте голубів, хмарки, машини, дітей, калюжі тощо.

Крок четвертий.ВИВЧЕННЯ ЦИФР

Коли дитина навчилася рахувати хоча б до п’яти, можна переходити до вивчення цифр. (Але всі вищезазначені практики не слід припиняти робити). Отут вже вам на допомогу прийдуть журнали, магнітні цифри малюнки із цифрами, віршики, кубики – головне, щоб цифри були в малюка перед очима.

Математичні обчислення сприяють підвищенню розумових здібностей дитини, розвивають її кмітливість, пам'ять і формують логічне мислення.